1. Який має обачність, розум, кмітливість; розумний, тямущий, обачний.
2. Який має певні здібності, схильність до чогось; обдарований.
облажений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який має обачність, розум, кмітливість; розумний, тямущий, обачний.
2. Який має певні здібності, схильність до чогось; обдарований.
Відсутні