Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що облазень — незграбна, неспритна людина; те, що облупилося, обпало (про шкіру, фарбу тощо).
2. (діал.) Місце, де щось облупилося, обпало (на дереві, стіні тощо); обпадина.
3. (діал., рідк.) Великий шматок, обрубок чогось; колода.
Приклад 1:
Вона вхопила обома руками ратище і, опершись плечима о кам’яний облаз, наставила його насупротив медведиці. Звір, побачивши блискуче залізне вістря, зупинився.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”