1. (історичний термін) Спосіб колективного полювання, при якому загону мисливців оточують (облавлюють) певну ділянку лісу чи степу, поступово звужуючи коло та зганяючи звіра до центру, де його чатують стрільці.
2. (військовий термін) Тактичний прийом оточення противника шляхом зосередженого наступу з різних боків; операція з метою блокування та знищення ворожого угруповання на певній території.
3. (переносне значення) Масове, організоване переслідування, облава, полювання на когось або щось (наприклад, облав поліції на злочинців).