Словник Української Мови
Буква
1. (заст., поет.) Те саме, що хмара; скупчення в атмосфері водяної пари у вигляді густого туману, що пливе в повітрі.
2. (перен.) Щось легке, повітряне, об’ємне, що нагадує за формою хмару; велика кількість чогось, що легко рухається або розсіюється (наприклад, пилу, диму, комах).
3. (інформ.) Технологія зберігання та обробки даних на віддалених серверах в інтернеті, доступ до яких здійснюється через мережу; скорочене розмовне позначення для “хмарних технологій” (від англ. cloud computing).
Приклад 1:
Ты — мрак, облак, вихр, тоска, кручина. Се радуга прекрасная мнѣ ведро блистает, Сердечная голубочка мнѣ мир вѣщает2.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
(2) Вифлеемска возлѣ града Там пастирскій сонм берег стада… ODA HORATIANA (LIBRI II, XVI); «DE ANIMI TRANQUILLITATE»1 Купец покоя сладка бога просит, Когда по морю его вихор бросит, Как луну облак и звѣзды преясны Скрил преужасній, Просит покоя в войнѣ турчин бѣшен И красным луком китаец обвѣшен, Но ниже, друг мой, драгая- порфира Дасть нам внутр мира, . Не бо царска власть или злата полній Сундук усмирит душы бѣдны волны, Ни приутишит живущіи вздохы В красном порогѣ.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Облака вижу, а облак есть то морская пара и ничто.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”