обковка

1. Дія за значенням дієслова “обкувати”; процес оббивання, покриття металевими листами або смугами країв, кінцівок чи поверхні чогось для міцності, захисту або оздоблення.

2. Результат такої дії; металева окантовка, оправа, обивка на краю або поверхні предмета (наприклад, на колесі, драбині, дерев’яній посудині, книжковій палітурці тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |