обколюваний
[obkoljuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
(пасивний дієприкметник від дієслова “обколювати”) Такий, що піддається обколюванню — процесу обробки країв, поверхні чогось шляхом колювання, утворення дрібних наколів або проколів.
-
(у спеціальних галузях, напр., у текстильному виробництві) Тканий матеріал або виріб, край якого оброблено спеціальним швом (обколюванням) для запобігання розсипанню ниток.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обколюваний, р. обколюваного, д. обколюваному, з. обколюваного, о. обколюваним, м. обколюванім