обкочування

[obkot͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Технологічна операція в металургії та обробці металів тиском, що полягає в обтисканні заготовки (звичайної або порожнистої) між двома рухомими робочими інструментами (валками, бойками) для зміни форми поперечного перерізу, підвищення якості поверхні або отримання виробу заданих розмірів.

  2. Процес кочення чогось навколо певного об’єкта або предмета; обкатування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обкочування, р. обкочування, д. обкочуванню, з. обкочування, о. обкочуванням, м. обкочуванні, к. обкочування

Більше записів