обкладинка

[obklɑdɪnkɑ] Іменник

Буква:О

Значення

Зовнішня захисна частина книги, брошури, зошита або блоно, що зазвичай виготовляється з щільнішого матеріалу, ніж сторінки, і на якій міститься назва, ім’я автора та інші відомості або ілюстрації.
Тонка обгортка, папір або інший матеріал, яким обкладають (обгортають) щось для захисту, збереження чи прикраси.
У поліграфії та видавничій справі — технологічна одиниця видання, що складається з передньої, задньої сторонки та корешка, може бути цільнокріпленою або накладеною на книжковий блок.

Граматичні форми:

н. обкладинка, р. обкладинки, д. обкладинці, з. обкладинку, о. обкладинкою, м. обкладинці, к. обкладинко