обкладник

1. Той, хто займається обкладанням (обкладкою) чого-небудь; майстер, що виконує облицювання, обшивку поверхонь.

2. Рідкісне позначення людини, яка стягує податки, збори (обклад).

3. У техніці: деталь, елемент конструкції, що служить для обкладання, закриття чи облицювання чого-небудь.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |