обкладка

1. Те, чим обкладують, обкладають щось; покриття, обшивка, оббивка з чогось.

2. Зовнішня захисна частина палітурки книги, зазвичай паперова, що охоплює корінці зовнішніх сторінок блоку; суперобкладинка.

3. Технічний елемент у вигляді пластини, плити, що закриває, захищає або з’єднує деталі конструкції.

4. У філателії: невеликий аркуш паперу з текстом або ілюстрацією, до якого кріплять поштову марку для її захисту або з нагоди певної події.

Приклади вживання

Приклад 1:
Різниця потенціалів між обкладка– ми всіх конденсаторів 1C , 2C , nC , нез а- 2r Рис. 142 1r Aϕ 2C 1C Рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |