Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “обкладати” — покриття поверхні чого-небудь шаром чогось, оточення, огортання чимось з усіх боків.
2. (Медицина) Лікувальна процедура, при якій на тіло накладають гарячі або холодні предмети (наприклад, гірчичники, льодяні мішечки, грілки) для місцевого впливу.
3. (Історія, фінанси) Накладення податків, зборів, контрибуції; оподаткування.
4. (Рідко) Те саме, що облицювання — покриття стін, поверхонь облицювальним матеріалом (кахелем, плиткою тощо).
Приклад 1:
Однак із часом аристократична верхівка злилася з державним апаратом, відмовилася від ведення латифундистських господарств, які завдавали багато клопоту, але приносили мало прибутків, і вдалася до обкладання населення податками й поборами на свою користь.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”