Значення
-
Технологічна операція в обробці деревини, металу, скла тощо, що полягає в обробці, оздобленні або зміцненні краю (кромки) деталі спеціальною стрічкою, планкою, накладкою або шляхом механічного формування самого матеріалу.
-
Процес нанесення контурної лінії (канта) навколо зображення, об’єкта або тексту у графічному дизайні, поліграфії, картографії для візуального відокремлення або виділення.
-
У шитві та текстильній промисловості — оздоблення краю виробу (наприклад, килима, покривала) спеціальною тасьмою, косою бейкою або іншим способом для запобігання осіпанню та надання завершеного вигляду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обкантовування, р. обкантовування, д. обкантовуванню, з. обкантовування, о. обкантовуванням, м. обкантовуванні, к. обкантовування