обкантовка

[obkɑntoʋkɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Технічний термін, що позначає дію за значенням дієслова “обкантовувати” — обробку краю (канта) чого-небудь, зазвичай шляхом обшивання, окантовування, накладання облямівки для міцності чи оздоблення.

  2. Результат такої дії — смуга матеріалу (тканини, шкіри, металу, пластику тощо), якою оброблено, окантовано край виробу (наприклад, одягу, взуття, меблів, лиж).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обкантовка, р. обкантовки, д. обкантовці, з. обкантовку, о. обкантовкою, м. обкантовці, к. обкантовко

Більше записів