обкантованість

1. Властивість або стан об’єкта, що має обкантовку — окантований край, облямівку, обрамлення з іншого матеріалу (наприклад, у виробництві меблів, ювелірних виробах, будівельних матеріалах).

2. У переносному значенні — характеристика чогось, що має чітко окреслені межі, виразно оформлені межі або структуру.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |