обіжник

1. Циркуляр, офіційний документ (розпорядження, інструкція тощо), що розсилається одночасно кільком адресатам для загального відома або виконання.

2. (переносно) Те, що набуло широкого розповсюдження, стало загальновідомим, шаблонним (про думки, висловлювання, історії).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ми маємо казання, що виголосив патріарх Фотій з поводу того находу, і його обіжник з поводу охрещення русів, і от що він тут каже про русів: «народ, про якого так часто балакано, народ, що переважає інших в жорстокості і в охоті до морду, себто звана Русь, що, підбивши під себе своїх сусідів і з того загордувавшись, на Ромейську державу зняла руки…» Сі слова жадним чином не можуть прикладатись до першого виступлення народу на арену політичного життя, вони натякають на довгий попередній період громадської і державної еволюції. І справді, слова Фотія не стоять одиноко, ми маємо вже тепер серію відомостей з IX в., що доводять нас до такого ж виводу.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Частина мови: іменник (однина) |