1. Такий, що обіцяний, пообіцяний; призначений, призначений для когось, чогось.
2. У біблійній та релігійній традиції — такий, що був обіцяний Богом, пророками; довгоочікуваний, бажаний (найчастіше стосовно землі, краю).
обітований
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ось де ваш обітований край, Безграничний, блистячий, І до нього ти людям моїм Був проводир незрячий. Ось де вам вітчина осяйна, З всіх найкраща частина!
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прикментик () |