Значення
-
(іст.) Особа, яка займалася збиранням обірів — натуральних або грошових податків у давні часи, зокрема на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
-
(перен., заст.) Той, хто примусово збирає, відбирає щось у когось; грабіжник, утискач.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обірник, р. обірника, д. обірникові, з. обірник, о. обірником, м. обірникові, к. обірнику