Обім’ятість — властивість за значенням прикметника “обім’ятий”; стан, коли щось є обім’ятим, тобто сильно пом’ятим з усіх боків або з усіх сторін.
обім’ятість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови