1. (діал.) Те саме, що обіччя — бічна частина чого-небудь, край, крайка, смуга вздовж краю; наприклад, обіч дороги, поля.
2. (діал.) Те саме, що обіччя — бік, сторона; положення осторонь, поза чимось.
обіч
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Обіч поставити вози, а на них гармати. Усередину — коні та піхоту.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: іменник (однина) |