обіч
[obit͡ʃ] Прислівник
Буква:О
Значення
-
(діал.) Те саме, що обіччя — бічна частина чого-небудь, край, крайка, смуга вздовж краю; наприклад, обіч дороги, поля.
-
(діал.) Те саме, що обіччя — бік, сторона; положення осторонь, поза чимось.
Древослів
Словник Української Мови