обезвладнювання

[obɛzʋlɑdnjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Процес або дія з позбавлення влади, можливості впливати або керувати кимось, чимось; переведення в безпорадний стан.

  2. У медицині та психології — стан, коли людина втрачає здатність контролювати свої дії, емоції або життєві обставини, що часто є наслідком травматичного досвіду, маніпуляцій або насильства.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обезвладнювання, р. обезвладнювання, д. обезвладнюванню, з. обезвладнювання, о. обезвладнюванням, м. обезвладнюванні, к. обезвладнювання

Більше записів