обезумілий
[obɛzumilɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Який втратив розум, збожеволів; той, що опинився у стані сильного психічного збудження, афекту, перестав контролювати себе.
-
Який виражає втрату розуму, свідчить про божевілля або надмірне збудження (про вигляд, стан тощо).
-
Переносно: надмірний, нестриманий, неймовірний за силою вияву; шалений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обезумілий, р. обезумілого, д. обезумілому, з. обезумілого, о. обезумілим, м. обезумілім