1. Який набув безсмертя, вічного життя або слави; увічнений.
2. Який став відомим на всі часи, навіки залишився в пам’яті людей; прославлений.
обезсмерчений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови