1. Який здійснює обертання або призначений для нього; такий, що обертається навколо своєї осі чи певної точки.
2. (У техніці) Пов’язаний з обертовим рухом, що характеризується крутним моментом або здійснюється за допомогою деталей, які обертаються.
обертальний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Обертальний мом ент сил M за- Рис. 158 N N S S I I mp n Рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Результуючий обертальний момент М, який діє на рамку, дорівнює моменту пари сил 1F і 13 FF −= , тобто lFM 1= , де l b= sinα . Тоді === αα sinISBsinIabBM ( ) ∧ == BpsinBpsinBp mmm α , де abS = – площа рамки, mpIS = – чис- лове значення вектора магн ітного моменту рамки зі струмом.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Якщо магнітний момент mp конуру паралельний або антипаралельний до нап – рямку зовнішнього поля ( )0sinB =α , то обертальний м омент M дорівнює нулю і контур перебуває в рівновазі. Стійким є тільки таке положення контуру, коли вектори mp і B паралельні один до одного.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикментик () |