обер-секретар

[obɛr-sɛkrɛtɑr] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Високопосадовець у державному апараті Російської імперії XVIII–XIX століть, який очолював одну з канцелярій у Сенаті або інших вищих органах влади; старший секретар.

  2. Назва посади голови уряду (генерального писаря) в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського у 1918 році.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обер-секретар, р. обер-секретаря, д. обер-секретареві, з. обер-секретаря, о. обер-секретарем, м. обер-секретареві, к. обер-секретарю

Більше записів