обер-офіцерський

1. Стосовний до обер-офіцерів, тобто старших офіцерів (від чину капітана до полковника включно) у російській армії дореволюційного періоду та деяких інших арміях; властивий або належний таким офіцерам.

2. У складних власних назвах історичних реалій, що позначають предмети, одяг, звання або привілеї, призначені для цієї категорії офіцерів (наприклад, обер-офіцерські погони, обер-офіцерський чин).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |