обчовганість

1. Властивість за значенням прикметника “обчовгани́й”; стан, коли щось або хтось є обчовганим, тобто потертий, зношений, зім’ятий від тривалого носіння чи використання.

2. Переносно: виснаженість, знесилення, занепад сил, що позначається на зовнішньому вигляді або стані людини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |