Приклад 1:
Такий д ослід вперше виконав в 1672 р. Ньютон. Схема досліду наведена на рис.
— Невідомий автор, “168 І.Є.Лопатинський. Фізика. Підручник. 2005”
Приклад 2:
П ри цьому кругле зображення отвору F розтягується в кольорову смугу MN, яку Ньютон назвав спектром. Розглянемо дисперсію світла у призмі.
— Невідомий автор, “168 І.Є.Лопатинський. Фізика. Підручник. 2005”
Приклад 3:
Однак саме І. Ньютон пов’язав це явище з властивістю світла, тобто довів, що біле сонячне світло є сумішшю окремих променів різних кольорів. Отриману з допомогою призми різнобарвну смужку І. Ньютон назвав латинським словом spectrum — спектр.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia”
Приклад 4:
На підставі закону всесвітнього тяжіння (F = Gm1m2/r2) Ньютон створив новий напрямок в астрономії — небесну механіку , завданням якої є дослідження руху небесних тіл під дією їх взаємного тяжіння . І першим успіхом тут було узагальнення ним же третього закону Кеплера .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia”
Приклад 5:
Відтоді, як І. Ньютон створив теорію гравітації на підставі закону всесвітнього тяжіння , в астрономії панувала теорія стаціонарного Всесвіту — класична ньютонівська космологія. Вона спиралась на такі постулати: а) Всесвіт завжди був, є і буде стаціонарним, тобто незмінним (змінюватися можуть конкретні космічні системи, але не світ у цілому); б) простір і час абсолютні, метрично нескінченні, однорідні й ізотропні і не залежать від матеріальних об’єктів і процесів , що відбуваються у Всесвіті.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia”