1. Обличчям донизу, у положенні, коли верхня частина тулуба схилена, а обличчя звернене до землі або поверхні (зазвичай про падіння або лежання).
2. У значенні прислівникового виразу “пасти ниць” — падати, валитися обличчям донизу.
Словник Української Мови
Буква
1. Обличчям донизу, у положенні, коли верхня частина тулуба схилена, а обличчя звернене до землі або поверхні (зазвичай про падіння або лежання).
2. У значенні прислівникового виразу “пасти ниць” — падати, валитися обличчям донизу.
Приклад 1:
І мав він дар викликати видіння і вогонь, повергати ниць і підносити, показувати інші світи, виривати язики, полоскати чорні роти, повні чорної брехні, холодною, що морозить не піднебіння, але й кров у жилах, водою з інших джерел, з тих, що на високостях, десь там під Сивулею чи під скалою Кавказу у стіп Прометея… Вже давно замовк, десять разів зблід і десять разів зашарівся червоною трояндою, а зал невгавав, бив свої інтеліґентські руки, щоб ледача кров бризнула… …Блідий, нічим не вражаючий від першого погляду Іван Драч мусив знайти сили, щоб не збліднути у тіні своїх попередників. Його поезія в його читанні нагадувала цілий ряд несамовитих візій.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
), позводила на той свiт аж трьох мужикiв i усю худобу попереводила на зiлля та корiнцi та на усякi лiки, та й лiчить людей чи вiд лихоманки, чи вiд гризi i вiд заушниць, бо вона змолоду давила зiнське щеня; знiма остуду, переполох вилива, злизує вiд урокiв, соняшницi заварює… i чого-то вона не знала? I до неї з усiх мiсць, аж верстов за двадцять, наїжджали болящi; то iншому, кому жити, то й поможе, а кому вмерти, то зараз пiсля її води i вмре; то Прiська i каже: “Не так вiн недужав, щоб йому животiти!”
— Григорій Квітка-Основ’яненко, “Grygoriy Konotopska Vidma”
Приклад 3:
– Та, сеє кажучи, i пiшла з хати, а панна хорунжiвна їй услiд кричить: -I хустку, i весiльну шишку тобi дам… Аж ось ввiйшов до неї у хату братик її, пан хорунженко, на личку веселенький, неначе i не був недуж, так добре помогло йому вiд завару соняшниць. – Що, братику, чи ти здоров?
— Григорій Квітка-Основ’яненко, “Grygoriy Konotopska Vidma”
Приклад 4:
– Тiльки перед свiтом спочив пiсля завару соняшниць та й заснув на всi заставки. Та тепер i нiчого, – так казав пан хорунженко.
— Григорій Квітка-Основ’яненко, “Grygoriy Konotopska Vidma”
Приклад 5:
А далi як затруситься, неначе у лихоманцi, очi аж на лоб повилазили та мов горять, та як зложив кулаки, як хряпне себе по головi, що насилу устояв i довго чмелiв слухав, далi вже як почав, мов розперезаний, лаяти i панну Йосиповну, i пана хорунженка, i пана Забрьоху, i дядькiв, i дядин, i братiв, i невiсток, i дружок, i коровайниць, i слiпого скрипника, i наньмичку Хiврю… вже коренив-коренив, вичитував-вичитував, аж пiна йому з рота б’є, мов у скаженого… а далi як кинеться до Хiврi… так би її i розтерзав, якби не догадалася та не втекла. Отто вiн зоставсь сам собi у хатi та й сумував, i журивсь, i з серця понаривав собi з голови волосся повнi жменi… та як здума, що вже не можна нiчим дiла поправити, та так i заголосить, аж завиє, мов панотцевський хiрт, та й подереться на стiну.
— Григорій Квітка-Основ’яненко, “Grygoriy Konotopska Vidma”