1. (історичне) Те саме, що нирник — давня назва податку на право торгівлі, який сплачували купці в Київській Русі.
2. (історичне) Особа, яка збирала цей податок або мала право на його отримання.
нирець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Петро ж Конашевич, мов рудоголовий нирець, відразу ж вискочив з глибини і, відпирхуючись, стрельнув очима: де човен? У блідому та непевному світлі зір каюк полискував смоляним своїм дном на три помахи рук від Петра і вже поволеньки розвертався за течією.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |