1. Релігійно-церковний рух у Російській православній церкві XVII століття, пов’язаний з реформами патріарха Никона, спрямованими на уніфікацію богослужбових книг і обрядів за грецькими зразками, що призвело до розколу та виникнення старообрядництва.
2. Сукупність догматичних, канонічних та обрядових положень, прийнятих офіційною Російською православною церквою після реформ патріарха Никона на противагу старообрядництву.