Словник Української Мови
Буква
1. Чоловіче ім’я грецького походження, що означає “переможець” (від грец. Νικάνωρ).
2. Історична особа: Ніканор (ІІ ст. до н.е.) — полководець сирійського царя Антіоха IV Епіфана, відомий за книгами Маккавейськими.
3. Релігійна особа: святий мученик Ніканор, один з перших семи дияконів, висвячених апостолами (згадується в Діяннях святих апостолів).
Приклад 1:
Третя постать: Никанор київський, худорлявий, високий, шпакувата рідкувата рослинність на пергаментному обличчі, вдумливі, але й хитренькі очі, м’який обережний рух, — і з цього всього спочатку створюється враження людини інтелігентної, культурної, проте незабаром вже розкривається, що він справжній лис, великий егоцентрик, штучка дуже потайна й куслива, трохи злоязична й спльоткарна, завжди схильна до різних тонких під’юджувань, ласа до слави, грошей, а надто до жінок. Одне слово, єзуїт, «фарисей в прозодежі митаря», як зрештою і більшість цих бородатих «полковників».
— Невідомий автор, “Agatangel”