1. Одна з шести ортодоксальних (астика) філософських шкіл давньої Індії, що спеціалізувалася на логіці, методології пізнання та мистецтві аргументації; класична індійська логіка.
2. Логіко-гносеологічна система, розроблена в рамках однойменної школи, що включає вчення про джерела достовірного знання, структуру умовиводу та категориї реальності.
3. У широкому вживанні — метод, правило, логічний принцип або форма міркування; спосіб аргументації, що веде до істинного висновку.