Словник Української Мови
Буква
1. Вигук, що вживається для заохочення до дії, спонукає до руху, початку чогось; виражає енергійний заклик, переважно до групи осіб. Синонімічний до “нумоте”, “нуте”, “гайда”.
2. (розмовне) Вигук, що вживається для вираження сумніву, недовір’я до сказаного, іронічного заперечення; відповідний за значенням до “ну й ну”, “як би не так”.
Приклад 1:
Тепер нумо далі мріяти! Як би нам ближче усім поєднатися, щоб добрі усі справи спліталися в клубочок, а не лишалися саменькі!
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
— а тепер нумо, рушничком розтерлася, а тепер нiчний “Oil of Olay”, оно вiн чорнiє на поличцi, спершу на шию, тодi на лиця, цяп‑цяп, кiнчи‑ками пальцiв, помасажуй трошки, ну от, готово, i слоїчка закрити не забудь — а тепер уже й кладися до лiжка, як Бог приказав), — i все то як мертвому припарка: несподiвано видибаючи собi назустрiч iз випадкових, на повний зрiст, дзеркал, вуличних i крамничних, вона першої митi не впiзнає цiєї бабери в знайомих елегантних строях, i справа навiть не в страхiтливiй шкiрi, вiдразу на кiлька рокiв змарнiлiй (треба б менше курити…) i поплямленiй слiдами од прищiв, i не в брезклому, якомусь обдемкувато‑бридливому, мов спущений м’яч, зачерку долiшньої половини обличчя (так i жди: iно розтулить пельку, зараз скиглити почне! ), а от — щось невловно змiнилося в цiлiй постатi, в рухах, в ходi: щезла та неповстримна розгонистiсть лiтака перед злетом, що завжди в нiй була, i — знявши димчасто напиленi окуляри, придивлялася: атож, погас зiр — не вдаряли бiльше очi з обличчя прожекторами, а ховались у нього з такою заплаканою мукою, що самiй хочеться чимскорше перевести погляд кудись‑iнде.
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”
Приклад 3:
[Кінець 1847, Орська кріпость] «А нумо знову віршувать…» А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком.
— Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”
Приклад 4:
А де ж дітись?” “Ой, стрічечка до стрічечки…” Хустина ‹Hustynka› А. О. Козачковському Москалева криниця (Поема) “То так і я тепер пишу…” “А нумо знову віршувать” Варнак “Ой, гляну я, подивлюся…” “У бога за дверми лежала сокира” “Та не дай, господи, нікому…” Царі (“Старенька сестро Аполлона…”) “Добро, у кого є господа…” Титарівна “Ну що б, здавалося, слова…” “Мов за подушне, оступили…” П. С. (“Не жаль на злого, коло його…”) Г. З.
— Семенко Михайль, “Кобзар”
Приклад 5:
Значить, вiзьмеш його, положиш горiчерева — i нумо видовбувати очi. Звiсно, не фунт iзюму.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”