Значення
-
(у лінгвістиці) Розряд іменників, які позначають одиничні предмети, що виступають як міра кількості, ваги, об’єму тощо (наприклад, “пара”, “десяток”, “сотня”, “купа”).
-
(у граматиці) Те саме, що іменник кількісний (нумеративний) — іменник, що означає число або кількість і вживається для лічби (наприклад, “п’ятірка”, “десяток”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нумератив, р. нумеративу, д. нумеративові, з. нумератив, о. нумеративом, м. нумеративі, к. нумеративе