нумератор

1. Пристрій або механізм для автоматичного проставлення номерів, порядкових позначок на документах, бланках, квитках тощо.

2. У поліграфії: друкарська форма (набір, штамп) для друкування змінних порядкових номерів на білетах, квитанціях, цінних паперах.

3. У комп’ютерній техніці та програмуванні: об’єкт, що забезпечує послідовний доступ до елементів колекції даних, по черзі повертаючи наступний елемент (аналог ітератора).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |