Приклад 1:
Нум плакать, нум! Чи бач, як знітилась невірна пара, відьомський накоренок!
— Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”
Приклад 2:
Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись, — Дякою нас тоді люди згадають — Нум же! До праці берись!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
То ! Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра щеняток-ярчукiв, то ще побачим, хто тут заскавучить! Г о л о с к и П о т е р ч а т (озиваються жалiбно, подiбно до жаб’ячого кумкання) Нi, нi, дiдуню! Нi, ми не виннi! Ми в драговиннi ягiдки брали. Ми ж бо не знали, що тута гостi, ми б не зринали iз глибокостi… Ой нене, сум! Нум плакать, нум! Чи бач, як знiтилась невiрна пара, вiдьомський накоренок! Та нехай, я вже дiйду, хто винен, хто не винен!.. (До Лукаша). А що, небоже, чи не час додому? Ходiм помалу. (До Мавки). Будь здорова, дiвко! Ви завтра прийдете?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 4:
Нум плакать, нум…- І досі нумкають на глум. Не гріх сказать, що й люди так, як Жаби, Частенько дурощі снують, А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
