нудьгуючий

1. (як дієприкметник) Той, що перебуває в стані нудьги, суму, туги; той, хто відчуває емоційний дискомфорт через одноманітність, бездіяльність або розлуку.

2. (як дієприслівник, застаріла форма) Те саме, що “нудьгуючи” — діючи, що виражає стан нудьги або суму; проводячи час у бездіяльності та тузі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. () |