1. Який нещодавно виник, з’явився, був створений або організований; що існує з недавнього часу.
2. У мовознавстві: такий, що утворився в історично недавній період розвитку мови (про слово, форму, конструкцію тощо).
новоутворений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
був декоратором не тільки польського, а й німецькомов- ного австрійського театру, який працював упереміш обох труп – німецько- мовної і польської – у новозбудованому графом С. Скарбком приміщенні Міського театру у Львові, до якого доступу, на жаль, не мав новоутворений 1864 р. Руський народний театр. Однак показово, що Польман брав участь у відкритті цього театру, як і надалі був автором декорацій до деяких його вистав./ 527 Íàóêîâèé êîìåíòàð С.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini”
Частина мови: прикментик () |