новопоселенець

1. Особа, яка нещодавно поселилася на певній території, новий мешканець, переселенець.

2. За історичним контекстом: переселенець, який у другій половині XVIII — на початку XX століття отримав землю на півдні України, у Криму, на Кубані, у Сибіру та інших регіонах Російської імперії внаслідок державної колонізаційної політики.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |