1. (в мистецтві) художня течія в італійському живописі кінця XVI століття, що виникла як реакція на маньєризм і прагнула до відродження класичних принципів Високого Відродження, звертаючись до спадщини Рафаеля та античності; також відома як “болонський академізм”.
2. (в архітектурі) стильові напрями в європейській архітектурі XVI–XVII століть, що ґрунтуються на творчому переосмисленні форм античної та ренесансної архітектури.
3. (у ширшому значенні) будь-яке художнє явище або стильова тенденція, що свідомо відтворює або наслідує форми та принципи мистецтва епохи Відродження (Ренесансу) в пізніші періоди.