Значення
-
Посадовець, уповноважений державою вчиняти нотаріальні дії: свідчити вірність копій документів та підписів, засвідчувати угоди, видавати свідоцтва про право на спадщину, приймати документи на зберігання тощо.
-
У давньоримському праві — писар, стенографіст, особа, яка професійно складала та оформлювала різноманітні юридичні документи та угоди.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нотар, р. нотаря, д. нотареві, з. нотаря, о. нотарем, м. нотареві, к. нотарю