Значення
-
Типовий, еталонний зразок чогось, що відповідає встановленим нормам або стандартам; взірець для порівняння.
-
У біології (антропології, медицині): узагальнений опис або модель, що відображає основні, статистично середні характеристики будови, функціонування організму чи його частин у межах певної популяції.
-
У техніці та виробництві: основний, найпоширеніший тип або модель виробу, що прийнята за базову.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нормотипи, р. нормотипа, д. нормотипові, з. нормотипа, о. нормотипом, м. нормотипі, к. нормотипе