Значення
-
(У математиці, теорії графів) Такий, що має нормальну вершину; стосовний до графа, у якому існує вершина, суміжна з усіма іншими вершинами цього графа.
-
(У ботаніці) Стовбур або пагін дерева, що має чітко виражену, добре розвинену головну (вершинну) бруньку, яка забезпечує прямий ріст; протилежне до кільчастуватого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нормальновершинний, р. нормальновершинного, д. нормальновершинному, з. нормальновершинного, о. нормальновершинним, м. нормальновершиннім, к. нормальновершинний