Значення
-
Встановлена міра, середня величина чогось, що вважається звичайним, типовим або обов’язковим у певній сфері.
-
Обов’язкова правова вказівка, загальновизнане правило поведінки, що регулює суспільні відносини.
-
У математиці та техніці — величина, що визначає допустимі межі відхилення чи стандартні розміри.
-
У лінгвістиці — сукупність мовних правил і стандартів, що визнаються обов’язковими для носіїв літературної мови.
-
У медицині — показник стану організму (наприклад, артеріального тиску, температури), що відповідає здоровій функції.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. норма, р. норми, д. нормі, з. норму, о. нормою, м. нормі, к. нормо