1. (від грец. νόμος — закон та κράτος — влада) — такий, що ґрунтується на верховенстві закону; стосовний до суспільного устрою, де закон є вищою владою, а не особа чи група осіб.
2. (у політичній філософії) — властивий номократії як концепції правління, протиставленій автократії чи охлократії, де основою влади є об’єктивні правові норми, а не воля правителя чи більшості.