Значення
-
(від грец. νόμος — закон та κράτος — влада) Прихильник або представник політичної системи, де верховенство права та закону є основоположним принципом державного управління; той, хто вважає закон найвищою цінністю та інструментом влади.
-
(істор., політ.) Умовий термін для позначення представника або прибічника певної політичної течії чи концепції, що акцентує на першочерговості правових норм у суспільстві, часто в протиставлення хаосу чи авторитаризму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. номократ, р. номократа, д. номократові, з. номократа, о. номократом, м. номократі, к. номократ