1. (від грец. νόμος — закон та κράτος — влада) Прихильник або представник політичної системи, де верховенство права та закону є основоположним принципом державного управління; той, хто вважає закон найвищою цінністю та інструментом влади.
2. (істор., політ.) Умовий термін для позначення представника або прибічника певної політичної течії чи концепції, що акцентує на першочерговості правових норм у суспільстві, часто в протиставлення хаосу чи авторитаризму.