Значення
-
Власна назва, ім’я (особи, божества, міфічної істоти тощо), що використовується в античній традиції, науковій термінології або в спеціальних контекстах (наприклад, історичних, літературних).
-
У лексикографії та термінології — слово або словосполучення, що є власним найменуванням окремого, унікального об’єкта (наприклад, географічна назва, ім’я людини, назва організації) на відміну від апелятивів — загальних назв класів предметів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. номен, р. номена, д. номенові, з. номен, о. номеном, м. номені, к. номене