Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не має нічого спільного з ким-чимсь, не пов’язаний із ким-чимсь; абсолютно відмінний, чужий за суттю, природою або якостями.
2. (У значенні присудкового слова) Не має нічого спільного, не пов’язаний із ким-чимсь; абсолютно відмінний, чужий.
Приклад 1:
Тяглась пилипівка, усе було як слід; Прийшла Оверкові годинонька лихая: Нізчимний борщ йому обрид, Капуста, і рулі, та ще кулага тая; Скоромного сердега забажав; Десь він од паничів чував, Що скором здоровіше, Та ще к тому й смачніше. «Нехай же, — думає, — яєць я напечу, Як буду у млині сидіти, Наїмся досхочу — Не буде так кортіти».
— Котляревський Іван, “Енеїда”