Приклад 1:
), правда, досить рано зрозуміла, що поет з мене ніякий, і припинила ці спроби, дозволяючи собі віршувати хіба що в перекладах. Одне моє дитяче оповідання «Подвиг» навіть було відзначене премією на конкурсі, який проводила дитяча газета «Зірка».
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
А з другого боку було ясно, що ніякий спеціальний розрахунок за тим даванням махорки не стоїть, ніякий єхидний намір, крім великого ризику. Адже той Мельник роздає отак махорку рік чи два, а ще ніде й нікому не ставив ніяких умов і не вимагав ніяких зобов’язань чи щось в тім дусі.
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 3:
!» І тут я зненацька помічаю, що паркет, по якому так зосереджено лупить кулаком поет Л., — ніякий не паркет, а лінолеум, який імітує візерунок паркетних дощечок, і все це не так смішно, як тупо, просто тупо, тупо й убого, але мене таки розбирає сміх, сміх над самим собою, сміх полегкості, сміх радості за себе і за геніального поета Л., однак я не дозволяю собі сміятися, я витягую зроблену з осики калинову сопілку, прикладаю до уст, сміх перетворюється на простенький мотив, демони дисципліновано шикуються і виходять, потупивши голови і роги, а поет Л. раптом дивиться на мене просвітленим, цілком осмисленим поглядом і каже: «Щойно торкнувся земляного дзеркала, як відчув, що все, діло зроблено і мені пора усуватись… Res est in vado. Рибка в сітці…» Отак завжди: містика починається там, де закінчується магія.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”
