Словник Української Мови
Буква
1. (вживається як присудок) Позначає стан відсутності мовленнєвої здатності, мовчання; безмовний, мовчазний.
2. (вживається як означення) Такий, що не має здатності говорити; німий.
3. (переносно) Такий, що не виражає, не передає думок, почуттів; безмовний, невиразний.
Приклад 1:
Стикаємось по нім, як вовкулаки, ще й справді вовкулаками завиєм! Цить!
— Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”
Приклад 2:
Співанки-м знав — та й на нім забув-єм, силу-м мав — та й на нім лишив-єм. Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 3:
Нім — також: перш ніж, поки не («мені кров йшла з очей, з вух, з горла, нім я навчивси розуму, та нім ноги дужі стали»). Н і с т р о — Дністер.
— Зеров Микола, “Камена”